В Україні власність або постійне користування земельною ділянкою зазвичай зобов’язує громадян платити земельний податок. Проте податкове законодавство передбачає винятки для окремих соціально вразливих категорій населення.
Право на землю зобов’язує їхніх власників або користувачів сплачувати податок. Водночас, згідно з Податковим кодексом України (стаття 281), деякі групи населення отримали так звані «податкові канікули» на постійній основі. У 2026 році значна кількість українців матиме законне право не платити податок за свої земельні ділянки.
Від сплати звільняються фізичні особи, які належать до таких категорій:
- Пенсіонери за віком — найбільша категорія, яка має відповідні пільги.
- Особи з інвалідністю першої та другої групи.
- Ветерани війни, включно з учасниками бойових дій і тими, хто має статус ветерана згідно із законом.
- Багатодітні батьки, які виховують трьох або більше дітей віком до 18 років.
- Постраждалі від Чорнобильської катастрофи, офіційно визнані законом.
- Власники землі, які перебувають на єдиному податку четвертої групи й передали свої ділянки в оренду платникам єдиного податку цієї ж групи.
Пільги поширюються на одну ділянку кожного виду використання в межах встановлених законом норм площі, наприклад, до 2 гектарів для сільськогосподарських земель, і певних обмежень для земель під будівництво залежно від типу населеного пункту.
Якщо площа ділянки перевищує передбачені норми, податок нараховується тільки на надлишок землі.
Крім того, у 2026 році продовжує діяти звільнення від сплати податку за земельні ділянки, розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих (відповідно до офіційного переліку Мінреінтеграції), а також за заміновані землі.
Раніше повідомлялося, що у 2026 році власникам нерухомості в Україні слід готуватися до зростання податкових витрат. Хоча ставка земельного податку залишилась без змін, загальна сума платежів збільшиться через підвищення мінімальної заробітної плати.
Зокрема, підвищення мінімальної заробітної плати є базою для розрахунку розміру мінімальної бази оподаткування земельного податку, що автоматично збільшує суму податку навіть без зміни самих ставок. Відтак, власникам великих земельних ділянок слід очікувати більших податкових зобов’язань.
Варто також зазначити, що органи місцевого самоврядування мають право встановлювати конкретні ставки земельного податку у межах, визначених законодавством, з урахуванням специфіки території та економічних умов. Це означає, що фактичний розмір податку може дещо відрізнятись залежно від регіону і призначення землі.
Додатково, важливо пам’ятати про своєчасне подання звітності та сплату земельного податку, оскільки несвоєчасне виконання цих обов’язків може призвести до нарахування штрафів та пені, що значно підвищують фінансове навантаження.
Для уникнення непорозумінь із податковими органами рекомендується звертатись за консультацією до місцевих податкових інспекцій або скористатися послугами кваліфікованих юристів чи бухгалтерів, які мають досвід у сфері оподаткування землі.
Слідкувати за оновленнями законодавства та роз’ясненнями Державної податкової служби також важливо, оскільки умови звільнення або пільгових ставок можуть коригуватись відповідно до соціально-економічної ситуації та державної політики.
Загалом, 2026 рік залишатиме актуальними питання правового статусу земельних ділянок, їх оподаткування та можливих пільг, тому кожен землевласник має бути поінформованим і відповідально підходити до виконання податкових зобов’язань.
