Вчені навчили медоносних бджіл розпізнавати людські обличчя, і отримані результати стали несподіванкою навіть для дослідників. Ці комахи змогли запам’ятовувати обличчя людей на кілька днів, що свідчить про те, що для обробки складної візуальної інформації не обов’язково мати великий мозок.
Раніше вважалося, що ідентифікація облич вимагає складних нейронних мереж і великого обсягу мозкових ресурсів. Проте експерименти із медоносними бджолами, мозок яких складається приблизно з 960 тисяч нейронів, показали протилежне.
Під час дослідження використовувалися фотографії людських облич, які часто застосовують у психології. Для уникнення додаткових підказок знімки обрізали до рівня шиї і робили однаковими щодо фону та освітлення.
Оскільки бджоли еволюційно не пристосовані до взаємодії з людьми, їх навчали за допомогою системи винагород: одне обличчя асоціювали з краплею солодкого сахарозного розчину, інші – з гірким хініновим розчином.
Після кількох тренувань бджоли впевнено вибирали потрібне фото та ігнорували інші. У фінальних тестах вже не використовували солодку винагороду, але комахи і надалі з точністю 80-90% впізнавали правильне обличчя. При цьому пам’ять на зображення зберігалася мінімум два дні.
Детальніше дослідження показало, що бджоли орієнтуються не просто на окремі риси обличчя, а на їх взаємне розташування – розміщення очей, носа і рота. Якщо ці елементи змінити місцями, навіть при наявності всіх деталей, комахи переставали розпізнавати знайоме обличчя. Це явище нагадує конфігуративний підхід до обробки зображень, який використовується людським мозком при впізнаванні людей.
Дослідник Мартін Джурфа підкреслив, що вражає здатність такого маленького мозку виконувати завдання, для яких у людини задіяні спеціалізовані ділянки.
Автори дослідження вважають, що відкриті механізми інформаційної обробки в бджіл можуть бути корисними при розробці нових систем штучного інтелекту, особливо тих, які потребують роботи на пристроях з обмеженими обчислювальними потужностями.
