Дистанційний дотик — це здатність відчувати об’єкти без необхідності безпосереднього фізичного контакту, про яку раніше було відомо тільки у тварин. Цей феномен вперше задокументували вчені з Лондонського університету королеви Марії та Університетського коледжу Лондона. Це відкриття змінює уявлення про межі людського сприйняття, доводячи, що відчуття дотику не обов’язково вимагає прямого контакту.
У тварин дистанційний дотик відомий, наприклад, у берегових птахів, які знаходять здобич завдяки реагуванню на мінімальні зміни тиску в піску. Цей процес пов’язаний з передачею коливань через зернисті матеріали. Дослідники вирішили перевірити, чи працює подібний механізм у людей.
Під час експериментів учасники, проводячи пальцями по піску, намагалися виявити прихований куб. Результати цих тестів були представлені на міжнародній конференції IEEE з тематики розвитку та навчання. Люди з успіхом знаходили об’єкт ще до фізичного контакту з ним, демонструючи несподівано високу точність.
Моделювання підтвердило, що людська рука має дуже високий рівень чутливості, здатна фіксувати навіть найменші механічні зміщення зерен піску. Ця чутливість наближається до теоретичних меж, що підкреслює недооцінений потенціал тактильного сприйняття людини.
Для порівняння, робот із сенсорами дотику та алгоритмом «LSTM» (довгої короткочасної пам’яті) виявив свої особливості. Хоча він міг розпізнавати об’єкти з більшої відстані, точність його роботи складала лише 40%, тоді як людина досягала показника у 70,7%.
Елізабетта Версаче відзначила, що це перше дослідження дистанційного дотику саме у людей, підкреслюючи, що результати змінюють розуміння поняття «рецептивного поля». Отримані дані мають широке міждисциплінарне значення.
Чженці Чен підкреслив, що ці відкриття можуть стати основою для створення нових допоміжних і роботизованих систем, які застосовуватимуться, зокрема, в археології, пошуково-рятувальних операціях та роботах в небезпечних умовах. Лоренцо Хамоне додав, що це яскравий приклад співпраці між психологією, робототехнікою і штучним інтелектом.
Стаття «Нове дослідження показує, що люди мають „сьоме чуття“ на відстані» вперше була опублікована на ресурсі «Цікавість».
Це відкриття відкриває нові горизонти для розуміння того, якими шляхами людський мозок і тіло можуть сприймати світ навколо. Механізми дистанційного дотику можуть мати важливі наслідки для сенсорної інтеграції, збільшення ефективності навчання та розвитку інтерфейсів людину-машину.
Подальші дослідження можуть сфокусуватися на вивченні нейронних процесів, що лежать в основі цього феномену, а також на можливостях підвищення тактильної чутливості за допомогою тренувань або технологічної підтримки. Крім того, розробка спеціалізованих пристроїв, що імітують або підсилюють дистанційний дотик, може суттєво підвищити ефективність роботи в складних умовах, наприклад, під водою, у густому тумані або за поганої видимості.
Розвиток таких інноваційних методів відчуття може призвести до появи нових форм комунікації, де люди зможуть взаємодіяти через тактильні сигнали, передавати інформацію без візуальних чи аудіальних каналів, що особливо важливо для людей з порушеннями зору або слуху. Також це відкриває перспективи розвитку нових видів навчання і реабілітації, де дистанційний дотик допомагатиме відновлювати або покращувати втрати сенсорних функцій.
У майбутньому інтеграція цих знань із робототехнікою та штучним інтелектом дозволить створювати більш чутливі та інтуїтивні роботи, які будуть здатні не лише реагувати на поверхневі контакти, а й відчувати зміни в навколишньому середовищі на відстані, роблячи їх більш адаптивними та корисними у різних сферах діяльності.
Таким чином, відкриття дистанційного дотику у людей не лише розширює рамки нашого розуміння фізіології, а й прокладає шлях для появи нових технологічних рішень, які можуть суттєво змінити спосіб взаємодії із світом і один з одним.
