Кетогенна дієта – це система харчування, що базується на високому споживанні жирів. Її суть полягає в тому, щоб 55-60% калорій надходило з жирів, 30-35% – з білків, і лише 5-10% – з вуглеводів.
Історія кетогенної дієти бере свій початок у 1921 році, коли Рассел Уайлдер вперше застосував її для лікування епілепсії, а також ввів сам термін "кетогенна дієта". Протягом майже десятиліття вона була визнана ефективним терапевтичним методом для боротьби з цим захворюванням.
Останні дослідження свідчать про потенційну користь кетодієти і для пацієнтів із цукровим діабетом. Група вчених спостерігала за 110 діабетиками (співвідношення чоловіків до жінок 3:1, вік 35-60 років, ІМТ 26-27). На початку дослідження середній рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) становив 7,8%, а глюкози – 9,4 ммоль/л. Через три місяці дотримання низьковуглеводної дієти з високим вмістом жирів, рівень HbA1c значно знизився до 6,43%, середній рівень глюкози в крові становив 7,6 ммоль/л, а ІМТ зменшився до 23-24. Ці результати дозволяють припустити, що кетодієта може покращувати чутливість до інсуліну та зменшувати інсулінорезистентність.
Коли організм відчуває дефіцит вуглеводів через їх обмежене споживання, вироблення інсуліну значно зменшується. Це переводить організм у катаболічний стан, виснажуючи запаси глікогену та запускаючи певні метаболічні зміни. Активуються два процеси: глюконеогенез (вироблення глюкози всередині організму) та кетогенез. Коли ендогенного вироблення глюкози стає недостатньо для задоволення потреб організму, починається кетогенез, що забезпечує альтернативне джерело енергії. Кетонові тіла замінюють глюкозу як основне паливо – цей метаболічний стан називається "харчовим кетозом". Доки організм не отримує достатньо вуглеводів, обмін речовин залишається в кетотичному стані. Цей стан кетозу вважається безпечним, оскільки кетонові тіла виробляються в невеликих концентраціях, не впливаючи на pH крові. Важливо не плутати його з кетоацидозом – небезпечним станом, при якому кетонові тіла виробляються у значно більших концентраціях, викликаючи ацидоз.
Кетодієта має низку протипоказань, включаючи панкреатит, печінкову недостатність, порушення жирового обміну, порфірії, дефіцит піруваткінази та інші. Під час дотримання кетогенної дієти необхідний ретельний моніторинг функції нирок, а перехід від кетодієти до звичайного раціону повинен бути поступовим і контрольованим. Загалом, ця дієта має суворі показання і призначається виключно за рекомендацією лікаря.
Деякі дослідження показали багатообіцяючі результати кетогенної дієти при різних неврологічних розладах, таких як деменція, бічний аміотрофічний склероз, а також при метаболічних порушеннях. Однак, через складність механізмів дії та відсутність довгострокових досліджень, робити загальні рекомендації щодо застосування кетодієти для профілактики цукрового діабету 2 типу або серцево-судинних захворювань наразі передчасно.
