У березні в Китаї обсяги виробництва сталі скоротилися на 6,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року, досягнувши 87,04 млн тонн, повідомляє Державне статистичне управління КНР. За перші три місяці року виробництво сталі знизилося на 4,6% і склало 247,55 млн тонн.
Експорт сталі в березні зменшився на 12,6% і становив 9,13 млн тонн, а за весь перший квартал – впав на 9,9%, до 24,71 млн тонн. Виробництво чавуну у березні знизилося на 3,3% – до 73,28 млн тонн, а за січень-березень – на 2,9%, до 210,98 млн тонн.
Випуск продукції зі сталі у березні зменшився на 2,3%, до 130,98 млн тонн, а за перший квартал – на 1,7%, до 351,44 млн тонн.
Як повідомлялося раніше, за підсумками 2025 року виробництво сталі в Китаї скоротилося на 4,4% і досягло 960,81 млн тонн, що є найнижчим показником за останні сім років.
Зниження виробництва сталі відображає загальне уповільнення економічної активності у Китаї, пов’язане з кількома факторами, зокрема з корекцією попиту на внутрішньому ринку, посиленням екологічних норм та заходами щодо скорочення надвиробництва в металургійній галузі. Аналіз експертів також вказує на вплив короткострокових логістичних проблем і коливань світового ринку на обсяги експорту.
Водночас деякі великі металургійні компанії здійснюють реструктуризацію виробництва та модернізацію потужностей, спрямовані на підвищення енергоефективності і зменшення викидів шкідливих речовин. Це може призводити до тимчасового зниження випуску продукції, однак допомагатиме забезпеченню більш сталого розвитку сектора в перспективі.
Економісти прогнозують, що незважаючи на наразі негативну динаміку, з послабленням внутрішніх та зовнішніх викликів виробництво сталі в Китаї має потенціал для стабілізації і поступового зростання. Зокрема, реалізація масштабних інфраструктурних та будівельних проєктів, а також стимулювання внутрішнього попиту може стати каталізатором відновлення в металургії.
Для світового ринку сталі скорочення виробництва у Китаї означає певне зменшення тиску з боку найбільшого світового виробника, що, за умови стабільного попиту, може сприяти підвищенню світових цін на сталеву продукцію і перерозподілу обсягів виробництва між іншими регіонами. Це відкриває нові можливості для виробників сталі в країнах Азії, Європи і Північної Америки.
