Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп заявив, що «дуже скоро» Іран буде повністю розгромлений.
У п’ятницю, 14 серпня, Трамп оголосив про свій намір оголосити Ормузьку протоку «територією США» після завершення конфлікту з Іраном.
«Коли ми закінчимо знищення Ірану, якого зараз сильно б’ють — і це станеться дуже скоро, я офіційно проголошу Ормузьку протоку територією США», — заявив президент США під час мітингу на Лонг-Айленді.
За інформацією New York Post, попередня мирна угода між Трампом та Іраном, укладена 17 червня, була зірвана через загострення ситуації біля Ормузької протоки. Тегеран, за даними видання, прагнув взяти під контроль цей важливий морський шлях.
Водночас Іран рішуче спростовує твердження США про американську присутність у протоці. Мохсен Резаї, представник Вищої ради національної безпеки Ірану, наголосив, що протока залишатиметься зачиненою, доки Вашингтон не виконає вимоги Тегерана.
Це не перша гучна заява Трампа щодо Ормузької протоки. Раніше він навіть пропонував перейменувати її на «Протоку Америки» після того, як міжнародне співтовариство не підтримало ініціативу США щодо обмеження впливу Ірану на цей маршрут.
Ормузька протока є стратегічним шляхом для транспортування великої кількості нафти та газу, тому суперечки між США та Іраном за контроль над нею залишаються серйозним джерелом напруженості у регіоні.
Наслідки можливого взяття під контроль Ормузької протоки Сполученими Штатами матимуть серйозний вплив на геополітичну ситуацію в регіоні та на світові енергетичні ринки. Забезпечення повного контролю над протокою означатиме, що США зможуть безпосередньо регулювати транспортні потоки сирої нафти та газу, що проходять через цей стратегічний водний шлях, потенційно посилюючи свій вплив на країни експортери енергоносіїв та імпортери, особливо у Європі та Азії.
Для Ірану, що сприймає Ормузьку протоку як ключову для свого економічного та військового суверенітету, така перспектива є неприпустимою, що навряд чи призведе до поступок у конфлікті. Збереження протоки під Іранським контролем залишається для Тегерана одним із символів національної гідності та гарантією власної безпеки.
Реакція інших світових гравців, зокрема Китаю, Індії, Росії та країн Перської затоки, на такі амбіції США буде вкрай важливою. Вони можуть виступити як посередники або ж підтримати одну зі сторін, що загрожує розпалити ширший регіональний конфлікт або навіть призвести до міжнародного втручання.
Водночас підготовка військових сил США до можливого відновлення контролю над протокою, а також нарощування присутності союзників у регіоні, свідчать про серйозність намірів американського керівництва. Військові експерти припускають, що операції в Ормузькій протоці можуть включати як морські, так і повітряні сили з метою забезпечення безпеки судноплавства та гальмування будь-яких спроб Ірану блокувати рух.
Економічні наслідки для світових ринків не забаряться: навіть натяки на ескалацію напруженості в Ормузькій протоці викликають зростання цін на нафту, що впливає на глобальну економіку й підсилює інфляційні процеси. Водночас страхи щодо переривання постачань змушують країни-нафтоімпортери шукати альтернативні маршрути та джерела поставок.
Аналітики також зазначають, що посилення контролю США над протокою може спровокувати появу нової лінії розлому у міжнародних відносинах, поглиблюючи конфронтацію не лише між Вашингтоном і Тегераном, а й між світовими регіональними блоками, що формуються навколо ключових енергетичних ресурсів.
Отже, боротьба за Ормузьку протоку залишається однією з найскладніших і найбільш небезпечних тем глобальної безпеки, що потребує зваженого підходу та активного дипломатичного діалогу з метою недопущення широкомасштабного збройного конфлікту.
