У той час як, завдяки міжнародним зусиллям у боротьбі з піратством, судноплавство біля узбережжя Сомалі стало значно безпечнішим, у Гвінейській затоці спостерігається зворотна тенденція збільшення кількості нападів та відсутності прогресу в організації системи протидії злочинним угрупованням.
В даний час північно-західну частину Індійського океану постійно патрулюють військові кораблі 29 держав, забезпечуючи можливість безперешкодного проходу для 20 тис. суден на рік. Однак, у Гвінейській затоці в 2012 році було зареєстровано 966 розбійних нападів, що вперше перевищило кількість піратських атак біля узбережжя Сомалі - 851 за аналогічний період.
На відміну від сомалійських загарбників, які готові подовгу утримувати торгові судна, вимагаючи викупу, пірати в Гвінейській затоці, що промишляють в основному біля узбережжя Нігерії, Камеруну, Того, Беніну, Гани, Кіт Д’Івуару, нападають переважно на нафту для її продаж на чорному ринку.
Ситуація ускладнюється низьким рівнем безпеки місцевих портових служб, витоком інформації з компаній, які безпосередньо відповідають за організацію судноплавства, а також забороною мати приватну збройну охорону на цивільних судах.
